Тараканівський форт (Дубнівська фортеця)

Тараканівську фортецю, розташовану неподалек від села Тараканів і міста Дубно (Дубенський район Рівненська область) прийнято вважати однією з найзагадковіших історичних будівель України.

Ця оборонна споруда XIX століття сьогодні знаходиться в аварійному стані, оскільки, на превеликий жаль, сьогодняшня українська влада не опікується такими об’єктами. Офіційно форт закритий для екскурсій, але це не заважає відвідувати його туристам, екстрасенсам та сталкерам.
Серед місцевих жителів ходять чутки про частенькі прояви потойбічних сил в форті, і пояснити це просто – за час свого існування Тараканівський форт став останнім місцем які бачили за життя солдати, що тримали його оборону.  Навіть сьогодні в форті збереглися залишки пасток, потрапивши до яких вибратися буде не так просто (і чи можливо) а колодязь на території  ховає не одну таємницю.
В Тараканівському форті майже фізично відчувається  атмосфера містики, навіть моторошність, тому екскурсія сюди – це не для слабкодухих. Вирішивши відвідати Тараканівський форт запасіться витримкою, сміливістю, а ще ліхтарями, касками і міцними мотузками.

Форма

Взагалі, історія посилала немало випробувань на долю Тараканівського форту, які значно похитнули стан будівлі, але не зруйнували його величі та загадковості.
За ровом завдовжки 230-240 метрів з кожного боку та за міцними стінами бетонно-земляної споруди ромбовидної форми  розташовувались казарма, їдальня, пекарня, церква, лікарня, морг, тюрма, баня, пральня, криниці, склади, туалети та навіть лабіринт, тому, гуляючи цією територією сьогодні можна легко заблукати.
Товщина оборонних стін до 4-х метрів, Всього у форті налічувалося 105 казематів, 35 з них — житлові. Встановлена каналізація, водопровід і навіть спеціальна піч, де спалювали нечистоти. Усі приміщення підземних коридорів і кімнат мали електричне освітлення. А у 1899 році форт навіть телефонізували. Безпечні каземати слугували ще й для підтримки фортечного валу. Фасадної стіни давно немає. Каземати і як увесь Тараканівський форт поросли травою, деревами і кущами. Вони повільно, але впевнено продовжують руйнувати військову фортецю. На території Тараканівського форту можна натрапити на зарослі отруйного борщовика.

Уздовж безпечних казематів і адміністративного корпусу пролягла полігональна вулиця. На цій стіні автографи солдат, котрі служили в Дубенській фортеці сто років тому. Крім російських прізвищ, зустрічаються навіть мусульманські, і навіть східні прізвища, написані арабською. Написи польською зроблені дещо пізніше. А от автографів сучасників, відвідувачів форту — безліч, вони усюди. Від класичних написів “тут був…” до нецензурних…

Історія

Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року лінією Збараж – Броди – Берестечко проходив кордон між двома імперіями – Російською та Габсбурзькою.  Фортецю побудували ще у кінці 19 століття для захисту західних кордонів Російської імперії.  Стратегічне призначення тараканівського (Дубенського) форту — обороняти залізничну і шосейну дороги з Кременця і Радзивилова, затримуючи супротивника до збору військ з прикордонної смуги, і забезпечувати базу військам, що відступають.

Майже сто років до того російська влада планувала збудувати в Дубно потужний форт, та  почалася війна з Наполеоном, тоді Кримська війна – щось постійно заважало. І, аж після поразки імперських військ у Криму, форт біля Дубно почали будувати. Зведення споруди датується 1890 роком за наказом царя Олександра ІІІ.
Першим начальником будівництва форту став автор його проекту інженер-полковник Борисов. Будівельники розпочали з важких і трудомістких земляних робіт. Тисячі жителів навколишніх сіл і містечок возили тачками, возами, носили носилками землю. Працювали з раннього ранку до пізньої ночі, а за виснажливу роботу отримували мізерну плату.
Нарощування цього горбу почалося на початку 1860-х років. Потім почали копати обвідні рови. Ці земляні роботи завершено десь протягом десяти років. Якраз тоді закінчувалось будівництво залізниці між Дубном та Бродами, що проходила попід самою будовою. Залізницею доставляли цеглу, цемент, пісок, Інші будматеріали. Потім на пост начальника будівництва призначили інженер-полковника Бєлікова.

Завершив будівництво Едуард Іванович Тотлебен — російський військовик німецького походження, спеціаліст з інженерної справи .  У 70—80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували, окрім каменю та цегли, при встановленні та модернізації конструкцій,  які тривали до 1908 року, використовували у будівництві новітній на той час матеріал — бетон.  Із  чавунних деталей, з яких були зроблені герметичні двері й усі драбини. Потрапити в середину можна було лише з допомогою висувного залізного мосту. Щоб заховати його під час облоги, побудували спеціальне приміщення під насипом. Зрештою, у 1890 році в рамках великих військових маневрів на Волині форт оглянули члени царської родини Олександра III, що свідчило про готовність об’єкта.  Будівництво тривало 17 років.

Тараканівський форт “пережив” обидві Світові війни, змінював не одних господарів та не одне призначення.  Та за іронією долі за першим призеначенням форт так і не був використаний. В 1900 році його перетворили на склад, а згодом на в’язницю.

Випробувати Тараканівський форт у бою довелося під час Першої світової війни.  Взагалі, оборону в ньому тримали переважно ті, хто мав його штурмувати – спочатку австрійці захопили його без бою,, після короткої сутички російські війська залишили оборонну споруду, віддавши її австрійцям.

В 1916 році під час Брусиловського прориву армія Російської імперії витіснила частини австрійського війська. Війська Будьоного не змогли сходу вибити поляків з форту, в боях брала участь військова авіація та бронепоїзд “Хоробрий”. Гарнізон форту під командуванням Віктора Матчинського бився в оточенні, допоки мав припаси, після чого вдало здійснив прорив.  Під час цього штурму загинули дві сотні австрійських солдат – їхнє кладовище розташоване неподалік, а як кажуть місцеві, душі деяких неупокоєнних солдат і досі вештаються розвалинами фортеці.

У роки Другої світової війни Нова Дубенська фортеця не потрапила у вир військових подій, хоча поблизу Дубна і Бродів відбулася велика танкова битва. У той період у форту нацисти зберігали боєприпаси.

В радянські часи за “кращими традиціями” знищення історичних пам’яток, були спроби розмістити на базі історичного форту склад консервованої продукції, пізніше тут планували зберігати автотракторні запчастини. Жодне з цих починань не завершилося успіхом – сире приміщення виявилося непридатним.

У вересні 2010 року представники України та Польщі встановили пам’ятний хрест на братській могилі польських бійців, які захищали Нову Дубенську фортецю від армії Радянського Союзу 1920 року. Тараканівський форт ненадовго став знімальним майданчиком – його можна впізнати у фільмі Олеся Саніна «Поводир».

Окрім історичних фактів Тараканівський форт приховує досі безліч загадок. Існує думка, що будівля має ще  6 поверхів під землею та  багато  таємничих тунелів. Кажуть, ніби під час Другої світової війни німецькі спеціалісти тут випробовували знамениті снаряди “Фау” для масового враження противника. Саме цим місцеві жителі пояснюють містичні вибухи з підземелля, які досі лунають на території форту, а дослідники невідомого і всьогодні відвідують форт, щоб знайти загадкову кімнату, в якій начебто заховано генератор часу.

Тараканівський форт зявиться у комп’ютерній грі від української компанії Vostok Games. За сюжетом гри, локація Тараканівського форту буде виконувати роль місця поселення людей, які вижили після катастрофи.

Тараканівська фортеця пережила дві війни, та час страшніший ворог для історичних споруд, якими опікуються тільки ентузіасти.

*** наведені факти взяті з вліьних джерел в інтернеті і не посягають на єдино вірну історичну довідку.

Фото

Коридори форту
Таємничі тонелі Тараканівської фортеці знаходяться в жахливому стані
Одна з найкраще збережених частин Тараканівського форту
Вхід до форту 2015 р.
За сто років до того – 1916 рік
приблизно 1918 р.
майже той же ракурс через  100 років

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *